Понад дві тисячі років тому сталося диво над дивами: Слово стало плоттю, у світ прийшов Господь, народився Спаситель. І сьогодні, як і колись, ми йдемо до маленького Ісуса, щоб принести Йому дари – кожен свої: хтось доброту, дехто – щирість і милосердя, а інший – чесність і любов. Але найголовніше, щоб у нашій душі, як у маленькій печері, таки народився Господь, щоб у серці жила справжня віра, яка дала б можливість відчути справжнє диво.
Народження Ісуса і прихід Його в наш світ є найважливішим свідченням найбільшого смирення і великої любові. І той, хто не вірить, не може осягти розумом те, як Богу народитися людиною і померти заради того, щоб ми, люди, мали шанс на вічність у Царстві Небесному. А Богу треба зовсім небагато… усього лишень нашої віри. Але чи так це і мало? Комусь для цього треба все життя.
Нехай же народжене Богонемовля благословить цей світ, благословить кожного з нас і ми таки зрозуміємо, що ж саме для нас значить свято Різдва. А сьогодні, як і колись, у вифлеємській печері над маленьким Ісусом схилилась Марія і тихо заспівала Йому першу колискову. Сьогодні Його народження славословлять Ангели. Сьогодні до Нього прийдуть поклонитись царі.
… А десь далеко в Палестині вже пускає пагони кипарис, міцніє кедр і зростає сосна, які зовсім скоро стануть хрестом для Спасителя світу.
Олеся Дученко
(260)
