Гряди, Господи Ісусе!
Сьогодні – Різдво Христове. Сьогодні уся земля застигла в передчутті великої таїни, коли Бог став людиною. Саме в цей день з року в рік понад два тисячоліття по-особливому звучить повітря: здається, що будь-які звуки розчинаються в піднебессі, щоб не порушити тишу, щоб не сполохати дива і не потривожити сон Богонемовляти.
Прислухайтеся. Придивіться. Гряде Господь. Він вперше приходить у цей світ, щоб згодом урятувати людство. Сьогодні гряде Господь. До когось для того, щоб розбудити від сну душу і повести за собою дорогою життя. До когось Він приходить, щоб утішити чи заспокоїти, до когось – щоб подарувати надію і оживити в серці віру. Сьогодні Він іде до кожного з нас ще новонародженим немовлям – тихо, а не змушуючи, несміливо, а не зі зброєю, простягаючи рученята всім тим, хто захоче його прийняти сам. Він приходить не як цар і володар у царських палатах, а як простий пастушок у печері, щоб не насаджувати свою волю, а дати можливість добровільно впустити Його у дім свого серця, у своє життя кожному, хто цього прагне.
Сьогодні приходить у цей світ Бог. І як важливо не пропустити цей момент за буденними клопотами, за суєтою та навіть байдужістю і відчинити двері своєї душі для Нього – для Спасителя світу, для Спасителя кожного з нас, для твого Спасителя. Гряди, Господи! Маранафа!
(380)
