О третій годині в Сіонській світлиці (Дії 1, 13), де перебували після Вознесіння Христа в постійній молитві апостоли та Діва Марія, Мати Ісуса, раптово почувся шум з небес, який наповнив весь дім і був чутний далеко за його межами. В повітрі з’явилося безліч вогненних язиків, вони на мить опустилися на голови апостолів і лише світили, але не палили. Разом з цими зовнішніми явищами відбулося і внутрішнє, в душах апостолів – “наповнилися всі Духа Святого”. І в такий спосіб Дух Святий назавжди наповнив Собою душі апостолів та інших віруючих у Христа. Іншими словами, тоді і почало сповнюватися те старозавітнє пророцтво, в якому Господь урочисто пообіцяв, що “виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старшим вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння” (Йоїл 2, 28).

     Будучи безтілесним, Святий Дух обрав чуттєве знамення, щоб тим відчутніше явити Свою присутність. “Бо, – навчає св. Григорій Богослов, – як Син Божий з’явився на землі, то і Духу Святому належало з’явитися”.

     Як тільки вогонь Божественний запалав в душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали і подяки Господу за Його благодіяння для роду людського. І кожен з присутніх почав говорити на мові, до цих пір йому невідомій, земній чи ангельській, але, передусім, тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним, зокрема, для розповсюдження Євангельської Істини в усьому світі, серед усіх народів і націй, рас та племен. У такий спосіб “Дух [Cвятий] підкріпляє нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих [себто правдиво віруючих] із волі Божої” (Рим.8, 26,27).

     Свято Святої Трійці встановлено апостолами. Після дня Зішестя Святого Духа вони почали щорічно по особливому святкувати День П’ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1Кор.16, 8; Дії 20, 16). Свята Церква підносить загальне славослів’я Пресвятої Трійці і вселяє нам, щоб ми оспівували “Безначальнаго Отця, і Собезначальнаго Сина, і Сопрісносущного і Пресвятого Духа” – “Трійцю Єдиносущну, Рівносильну і безначальну”.

    У IV столітті святим Василієм Великим були складені коліноприклонні молитви, що читаються донині під час святкової вечірні. Щоб зберегти віруючих в побожному стані і зробити їх здатними, за прикладом апостолів, до скоєння колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, до гідного прийняття безцінних дарів благодаті Божої, вечірню покладено проводити слідом за літургією.

На Трійцю в Україні (та й не тільки) прийнято прикрашати храми й собори, різні будинки та власні оселі гілками дерев, травою і квітами. Так святкувала П’ятидесятницю Церква Старозавітня; так, ймовірно, була прикрашена і Сіонська світлиця в той благословенний день.

(За матеріалами Рівненської єпархії УПЦ)

     “Благодать ТВОЮ всесильну пода́й нам, ПРЕСВЯТАЯ ТРІЙЦЕ, прийми́сповідання гріхів наших перед величчю слави ТВОЄЇ, даруй нам ДУХА умиління і щедрот, щоб, очищені душею і серцем, сподобилися неосудно взивати до ТЕБЕ й на землі..”