Прийдімо і поклонімося сьогодні до нашого Ісуса, нашого розіп’ятого Бога. Омиймо сльозами Його рани, обіймімо з покаянням Його стопи, притулімося устами до Його святих і закривавлених рук. Це наш Бог. Це наш Спаситель. Він був принижений і зневажений, він був побитий, зранений і розіп’ятий заради кожного з нас. Поклонімося в молитві нашому Богу, попросімо прощення за наші гріхи і принесімо подяку Йому за наше спасіння. Тобі, Господи, наш уклін. Тобі, нашому Спасителю.
А Ти, Маріє, не плач. Це Син Твій там, на хресті, покинутий і забутий усіма. «І розірвалася церковная завіса…». І розривалося Маріїїне серце. «Прости їм, Господи, бо не відають, що творять…». І ти, Маріє, прости. «Не ридай Мене, Мати…»
Прийдімо сьогодні до Христа і відчуймо всю повноту страждань, терпіння і милосердя нашого Господа.
«Покланяємось стражданням Твоїм, Христе, і святому Твоєму воскресінню»
(165)
