Завершується перший тиждень Великого посту – саме того часу, коли прокидається душа від сну, гріха і нечистоти, часу, коли ми взиваємо: «Душе моя, восстани, что спиши, конец приближается…».
Перша седмиця – це період особливих церковних служб, які, здається, перевершують інколи навіть найбільш урочисті Літургії цілого року, адже саме вони є надзвичайно чуттєвими і зворушливими, такими, що торкаються самої душі і допомагають їй духовно ожити, налаштовуючи, як камертон, її на лад покаяння і осмислення свого гріховного єства.
У п’ятницю першого постового тижня, напередодні дня пам’яті великомученика Феодора Тирона, відбувається читання канону святому, який обрав смерть, але зберіг вірність Христу, показавши при цьому, що Закон Небесний вище смерті земної. У пам’ять про святого Феодора і про те, як він застеріг християн від вживання оскверненої ідоложертовною кров’ю їжі, у цей день освячується коливо – варена пшениця з медом. Саме освячення такої простої їжі і роздавання її усім присутнім у храмі допомагає християнам осмислити справжню сутність посту – дотримання життєвої простоти і збереження себе від усякого гріха і скверни.
А ще в цей день, 23 лютого, відзначається день пам’яті святих Валентини і Галини, з чим і вітаємо всіх тезоіменитих.
“Нехай ніхто не буде підступним, нехай ніхто не має злоби, нехай ніхто не плекає отрути в душі, щоб не причащатися в осуд” (Св. Іоанн Златоуст)
(212)
