Під ногами злегка поскрипує мороз, на обличчя коли-не-коли спускаються сніжинки, а в повітрі пахне ялиною – це різдвяна ніч. Як і більше двох тисяч років тому, ми, християни, знову йдемо до ясел, щоб поклонитися новонародженому Дитяті. У тому маленькому вертепі – наше з вами майбутнє, у ньому наше спасіння і життя вічне, у ньому – велика таїна і перша колискова Марії, у ньому – Богонемовля.
Таїнство таїнств звершилось: народився Господь. Щоб ще раз довести всім, наскільки швидкоплинне і марне багатство мирське, – прийшов у цей світ у бідних яслах. Щоб показати, що статус суспільний не є головним, першими, кому було явлено народження Ісуса, були прості пастухи. А те, що не влада державна є найважливішою, показали троє царів, ідучи з далеких країв на поклін до маленького дитяти і несучи подарунки Йому не в царські палати, а до печери.
Свято Різдва Христового являє нам багато речей. Одна з них та, що Господь так полюбив людство, тобто всіх нас, що послав Сина Свого Єдинородного до людей заради нашого спасіння, наперед знаючи, що вони ж Його і розіпнуть. Це свято дає розуміння того, що не мирське і матеріальне є важливим, а щось інше, те, про що ми так часто забуваємо. Воно показує нам, наскільки мінливим є людське єство: зараз люди кричать «Осанна», а за хвилину – уже «Розіпни!» Та найголовніше, що ми маємо усвідомити з приходом Різдва, що сам Син Божий першим прийшов до людства заради нашого спасіння, а нам же залишається лише зробити крок назустріч і прийняти Христа у своє життя, у своє серце.
«Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях – благовоління!»
P.S. А у Свято-Тетянинському храмі на свято було велелюдно. Парафіяни прийшли поклонитись до маленького Ісуса і прославити його народження. А наступного дня учні недільної школи продовжили славити Богонемовля своїми піснеспівами і різдвяною сценкою, за що отримали гостинці в честь свята від священиків.
Олеся Дученко
(406)
