Серед усіх свят, які відзначають православні християни, є одне, яке кожного разу нагадує нам про необхідність перетворення (преображення) нашої душі до того первозданного вигляду, якою її створив Бог – це свято Преображення Господнього.
На горі Фавор Христос показав свою істинну божественну сутність, засяявши неймовірним світлом. Він показав себе таким, яким Його побачать ті, хто буде гідним цього своїм земним життям. «…Коли він це говорив, хмара світла осяяла їх; і ще голос із хмари, який промовляв: «Це є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте». Апостол Петро, побачивши славу Спасителя і світло Небесного граду, відчув неймовірну радість і вигукнув: “Як добре нам тут бути!” А на Фаворській горі і дотепер, як підтвердження реальності подій двотисячної давнини, кожного року у день свята Преображення відбувається диво, яке неможливо пояснити метеорологічними законами: з неба спускається біла хмарина і зупиняється над православним храмом під час Богослужіння.
За доброю традицією у храмах цього дня відбувається освячення яблук, саме звідти воно отримало другу, народну, назву – Яблуневий Спас. І в нашому храмі теж освячувалися яблука і виноград та інші фрукти, а люди, вторячи Петру, світились радістю, згадуючи події християнської давнини.
Свято Преображення нагадує нам про те, що необхідно пройти свій земний шлях так, щоб бути гідними Небесного Єрусалиму. Нехай же та радість, яку відчув апостол Петро, дивлячись на світло Господнє, панує у серці кожного з нас вродовж усього життя.
«Преобразился еси на горе, Христе Боже, показавый учеником Твоим славу Твою, якоже можаху, да возсияет и нам, грешным, Свет Твой присносущный молитвами Богородицы, Светодавче, слава Тебе»
Олеся Дученко
(164)
